Самоаналіз уроку української мови,

проведеного Коробкою Марією Андріївною

26.11.13. у 5-в класі Спеціалізованої школи № 58

Керівник від бази практики – Ліксунова Світлана Василівна

Тема уроку. Сполучення йо, ьо.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу

Відповідно до календарно-тематичного планування на вивчення розділу фонетики  відводиться 14 годин. Урок за темою сполучення йо, ьо - сьомий у системі уроків з фонетики. З попередніх уроків учні уже мають поняття про звуки та букви української мови, розрізняють голосні та приголосні звуки, приголосні тверді та м’які, а також дзвінкі та глухі, знайомі з правилами написання м’якого знака. На наступних уроках робота буде спрямовуватися на подальше знайомство із фонетикою, а саме: вивчення правил написання апострофа, правил переносу, розгляд випадків уподібнення, спрощення та подвоєння приголосних.

Навчальною програмою передбачено, що у результаті вивчення теми учні повинні: правильно вимовляти, читати та записувати з голосу слова з буквосполученнями йо, ьо (в межах вивченого матеріалу); розпізнавати орфограми і пояснювати їх за допомогою правил; наводити приклади; правильно вживати у мовленні слова з буквосполученнями йо, ьо.

Відповідно до вимог навчальної програми і календарно-тематичного планування було визначено  мету уроку:

-                   пояснити правила вживання буквосполучень ьо, йо, формувати вміння правильно вимовляти та писати слова із вказаними буквосполученнями; пояснювати орфограми за допомогою правил;

-                   розвивати пам’ять, увагу, уточнювати й збагачувати словниковий запас учнів;

-                   виховувати повагу до усної народної творчості.

Метою та завданнями, що вирішувались на уроці, зумовлено вибір типу та структури уроку: урок вивчення нового матеріалу, складався із семи логічно пов`язаних етапів: організація класу на роботу, актуалізація опорних знань учнів, повідомлення теми та мети уроку, мотивація навчальної діяльності, вивчення нового матеріалу, закріплення вивченого матеріалу, підведення підсумків та рефлексія учнів.

При підготовці до уроку було враховано психологічні закономірності засвоєння знань.

При плануванні та проведенні уроку було дотримано основних загальнодидактичних вимог:   врахування вікових та психологічних особливостей учнів, реальних навчальних можливостей класу, їхнього розвитку.

При виборі методів і прийомів ми відштовхувались від  поставленої мети. На початку уроку було забезпечено сприятливу емоційну атмосферу за допомогою технології «Обмін побажаннями». На етапі актуалізації опорних знань було проведено попереджувальний словниковий диктант, що допоміг учням пригадати основні орфограми, а також дозволив оцінити одного учня, який записував слова на дошці та розповів алфавіт; після цього другим учнем було записано 4 слова з диктанту у транскрипції (такий вид роботи також дозволив оцінити одного з учнів); далі третьому учню було запропоновано виконати на дошці синтаксичний розбір речення, за який він також отримав оцінку. Такі види роботи на етапі актуалізації опорних знань дозволили пригадати уже вивчений матеріал, а також проконтролювати знання трьох учнів та оцінити їх.

На етапі повідомлення теми та мети уроку було використано метод спостереження над мовним матеріалом, що дозволив учням самостійно сформулювати тему уроку.

На наступному етапі – вивчення нового матеріалу – було використано такі методи та прийоми, як: пояснення вчителя, читання правила учнями, виконання вправи на перевірку розуміння нового матеріалу (вправа на переклад), які допомогли зрозуміти, у яких випадках пишеться йо, а в яких ьо. При закріпленні вивченого матеріалу учні вправлялися із записом слів з йо, ьо у транскрипції, що дозволило зробити висновок про те, скільки звуків позначають сполучення йо та ьо; а також виконали розподільний диктант, попередньо вставивши пропущені сполучення букв.

Вкінці уроку учням було запропоновано здійснити рефлексію своєї роботи.

Основними формами роботи на уроці були фронтальна (на етапі актуалізації опорих знань та підведення підсумків уроку), групова (при перевірці розуміння матеріалу та закріпленні) й індивідуальна (на етапі закріплення вивченого матеріалу).

Таким чином, обрані шляхи досягнення мети, комплекс методів та прийомів, вибір раціональної структури уроку сприяли реалізації поставленої мети. Урок можна вважати результативним, а поставлену мету досягнутою, що підтверджується змогою учнів підвести підсумки уроку (пояснити, коли у словах пишеться сполучення йо, а коли – ьо, та скільки звуків вони позначають у транскрипції).